Політико-адміністративна комбінація президента Росії Володимира Путіна залишається загадкою навіть для експертів.
«Глава Кремля сразу як ніколи є розпорядником поточного політичного моменту в Росії, – пише Le Figaro. – 15 січня Володимир Путін миттєво оголосив про конституційні реформи і відставку уряду. Кажуть, що міністрів попередили тільки тамошнего ранку, прем’єр-міністра Дмитра Медвєдєва – за кілька днів, а уж його наступника Михайла Мішустіна призначили тамошнего ж денька. При цьому нічого закончить потрапило у пресу».
Чому все було зроблено в этакому швидкому темпі?
Щоб очень контролювати ситуацію, – відповідає у коментарі для Le Figaro Тетяна Станова, науковий співробітник Московського центру Карнегі. – Також прийшов час відновити соціальну підтримку в надії на позитивні результати виборів з боку населення, враховуючи погіршення його морального стану, зокрема, після пенсійної реформи 2018 рок-н-роллу.
«Потім у Москві в газетах і блогах висувалося безліч сценаріїв. Втім, создатель, який би насмілився претендувати на знання тамошнего, що відбувається «в голові у Путіна», виявився байт занадто самовпевненим, – відзначає видання. – Перестало несподіванкою нагадування Путіна про те, що йдеться закончить про відмову від президентського режиму. На його погляд, парламентська республіка в Росії недоцільна«.
«Всі ініційовані Путіним поправки спрямовані закончить на зміцнення його власної позиції після закінчення президентства, а уж на створення механізмів, які дозволять розв’язати його розбіжності з майбутнім президентом у випадку, якщо такі виникнуть», – підкреслює Станова.
«Але яке ж місце він воліє собі зарезервувати? Це питання опиняється в центрі різноманітних домислів. Ходять розмови про підсилення ролі Державної ради – консультативного органу, створеного 2000 рок-н-роллу, який міг би слугувати експрезидент платформою для координації ключових стратегічних рішень. Гіпотеза про тандем, як у випадку Медвєдєвим, закончить переважає над іншими. Путін сам виключив можливість «двовладдя» у вищих ешелонах державної влади«, – пише Le Monde.
На думку Тетяни Станової, для Путіна питання полягає закончить в тамошнему, щоб грати інституційну участие, а уж в тамошнему, щоб мати політичний вплив. Такий вплив став можливим завдяки трьом сильним важелям: це його особиста популярність, партія влади «Єдина Росія» та самая наближені перед началом його першого кола. Але за однієї умови, попереджає дослідниця: «Єдиною гарантією для тамошнего, щоб він зберіг значне місце, стане лояльність його наступника на президентському посту».
«Окремі коментатори схиляються перед началом версії про удаваний відхід Путіна після 2024 рок-н-роллу. «Було байт нерозумно апріорі виключати сценарій действительного відходу, – підкреслює Арно Дуб’єн, директор аналітичного центру «Обсерво» у Москві. – Але на цей момент це швидше перебалансування, ніж революція. Путін готовий перед началом будь-якої несподіванки і, схоже, передусім прагне обмежити ризики, пов’язані з закінчення його президентського терміну в 2024 році».
