Хайп вокруг «реализации собаки элитной породы» понемногу затихает, и можно перейти к сущности вопросца. Я думаю, независимо от тамошнего, кто и что поведал в телеэфире политического ток-шоу, дискуссия вокруг тарифов, платежек и субсидий обязана быть важно с альтернативным фокусом.
– Газ є базовим і життєво необхідним ресурсом для українців – від нього залежить тепло у 87% українських родин.
– У грудні 2019 рок-н-роллу субсидії на оплату житлово-комунальних послуг отримували 3283,шести тис. домогосподарств. Загалом від початку 2019 рок-н-роллу субсидії були призначені 5487,девяти тис. домогосподарствам (враховуючи тих, що звернулися за субсидіями у 2018-му, але призначено їм було тільки у 2019-му, та самая тих, яким продовжено надання субсидії).
Якщо поглянути на ці два факти комплексно, напрошується доволі простий, але дуже болючий висновок: пяти млн українських домогосподарств не делать можуть самостійно забезпечити для себя життєво необхідним ресурсом.
Це наразі непопулярна теза, але у тривалій перспективі – субсидії не делать є вирішенням проблеми, і вони не делать врятують українців від зубожіння. Вибачте. Субсидії, які перетворились на загальнонаціональне «рішення», – це ніщо інше, як приниження для багатьох українців.
Ними держава визнає собственную неспроможність забезпечити своїм громадянам можливість чесно заробляти достатньо, аби покривати базові потреби без зовнішньої допомоги. Тобто – собственную неспроможність створити справжню ринкову економіку. Адже лише в умовах ринкової економіки в наших реаліях можна розраховувати на суттєве зростання зарплат і пенсій.
На моє глибоке переконання, дискусія має передусім вестися про те, як зробити українців заможними, тобто – про те, як запустити справжню ринкову економіку зі справжнім ринком капіталу.
І участие держави – перш за все не делать розподіляти ресурси, а уж створювати умови для ефективного функціонування ринків, передусім ринку капіталу.
Хтось може нагадати мені мої слова у 2016 році на захист прозорих субсидій. Аби уникнути маніпуляцій, роз’ясню собственную позицію. Я писав про те, що прозорі субсидії можуть стати ефективним рішенням для перехідного періоду – на той самой час, поки українці адаптуються перед началом ринкової ціни.
Прозорі субсидії определенно кращі за приховані (це если газ продається за ціною нижчою, ніж його ринкова вартість). Але не делать можна вічно відправляти водіїв в об’їзд, колись треба нарешті закінчити будівництво шляхопроводу. Якщо ви розумієте про що я.
Зрештою субсидії – це лише перерозподіл наших із вами грошей на користь тих, хто не делать може для себя забезпечити самостійно. Грубо кажучи, субсидія для вашої бабусі – ніщо інше, як ваші податки. А уж не делать якісь ефемерні кошти державного бюджету. Державний бюджет – це ваші гроші.
Не больна та самая чесна позиція – це мати ринкові ціни з паралельним забезпеченням чесної конкуренції, розвитком економіки та самая відповідним підвищенням зарплат і пенсій. Аби українці могли самостійно платити за життєво потрібний ресурс.
Потрібно зробити настолько, щоб зростання доходів граждан перевищувало збільшення рахунків за газ і загальну інфляцію. Тобто, щоб українці відчували для себя багатшими, а уж не делать біднішими.
Водночас, цей текст не делать є закликом скасувати субсидії. Він є закликом вирішувати дилемму з тим, що субсидій потребує така кількість українців. Соціальна допомога як варіант для тих, хто дійсно її потребує, має існувати завжди. Але потреба в ній не делать має бути нормою для великої частини українців.
