Рабочий день может начинаться по-разному. Преимущественно это кофе с чем-то сладеньким, болтовня с коллегами, социальные сети. Некоторые себя утешает, что так настраивается на рабочий лад. Но некоторые могут сразу приступить к работе.
Чому ж їм це вдається, як вони долають спокуси і де знаходять мотивацію? Відповідь на ці питання є в книжці «Воля та самоконтроль. Як гени і мозок заважають нам боротися зі спокусами» Ірини Якутенко. Разом з 24 каналом, можна ознайомитись з уривком з цієї книжки.
«Використовуючи лише дві зефірини, можна зрозуміти, чи чекає на дитину успіх у житті»
Уявіть: 1960-ті роки, знаменитий Стенфордський університет і затишний дитячий садок для дітей його співробітників. В одній із кімнат стоїть стіл, на ньому лежить зефірка-маршмелоу – та сама, яку в Америці заведено вмокнути в какао і нагрівати на паличці над вогнем. На зефірку не відриваючись дивиться маленький хлопчик. Він заплющує очі, потім розплющує їх, затуляє обличчя руками, крутиться на стільці, штовхає його ногою. Не в змозі протистояти спокусі, малюк злазить на підлогу і відвертається від столу, потім знову підходить до нього, бере зефірку в руки, нюхає її і навіть облизує – але потім знову пово-о-о-оленьки кладе на стіл. У нелюдських муках тягнуться ті 20 хвилин, до кімнати входить молодий, але вже лисуватий худорлявий чоловік і простягає хлопчику другу зефірку. Дитина хапає обидві й негайно запихає до рота.
Стійкий малюк – один із небагатьох, кому вдалося пройти «зефірний тест», який сьогодні заслужено вважається класикою психології. Показовий дослід у 1960-ті роки вигадав стенфордський психолог Волтер Мішел – саме він вручив хлопчикові бонусну зефірину. Загалом Мішел перевірив понад 600 малюків, і в кожній серії дослідів завжди отримував один і той самий результат: двоє з трьох дітей не могли подолати спокусу і з’їдали смаколик, що лежав перед ними, хоча прекрасно чули, що дядько-вчений скоро повернеться і в нагороду за терпіння принесе другу зефірку.
«Зефірний тест» вартий уваги не лише з огляду на витончене знущання з дітей – обов’язково знайдіть в інтернеті відео, де його повторюють на сучасних малюках. Головне відкриття з його результатів було зроблено за 20 років, коли учасники дослідів у дитсадку Стенфорда виросли. Мішел розшукав малюків, які подорослішали, і дізнався, як склалося їхнє життя. З’ясувалося, що ті 33 %, хто зміг втриматися від спокуси, – набагато успішніші, ніж решта, які піддалися їй. Стійкі діти краще навчалися в школі та університеті, вміли довго працювати, не відволікаючись, і набирали більше балів у численних тестах, якими рясніє західна система освіти. Навіть індекс маси тіла (ІМТ) – головний показник зайвої ваги – у тих, хто впорався із «зефірним тестом», був помітно меншим!
Ці дані зчинили справжній переполох серед колег Мішела. Річ у тім, що науковці дуже давно шукають критерій, який міг би передбачити, наскільки успішною у житті буде та чи інша людина. Психологи перебрали безліч варіантів, починаючи від інтелекту і закінчуючи зовнішністю, але жоден із них достовірно не корелював із тим, як багато досягне конкретний хлопчик або дівчинка (інформація до роздумів для тих, хто хизується своїм IQ або незадоволений відображенням у дзеркалі). Робота Мішела дала вченим нову надію: самоконтроль, він же сила волі, видавався багатообіцяльним кандидатом на роль потрібного критерію. Натхненні новою ідеєю (хоча новою вона була тільки для вчених, решті людства давно відомо, що сила волі – одна з найважливіших якостей у житті), науковці кинулися перевіряти, на які аспекти буття найбільше впливає здатність до самоконтролю – або її відсутність. І виявили масу цікавих фактів. Крім зовсім очевидних на кшталт підвищеного ризику призвичаїтися до сигарет, стати алкоголіком, наркоманом або переспати з незнайомцем без презерватива, виявилося, що люди з низьким самоконтролем частіше страждають на ожиріння і супутній йому діабет другого типу, і потрапляють до лікарень із травмами. Вони з набагато більшою ймовірністю, ніж вольові співгромадяни, стають злочинцями або виявляють жорстокість у побуті.
У 2010 році великий колектив дослідників із різних країн оприлюднив підсумки 32-річного спостереження за тисячею дітей, із якого випливав той самий невтішний висновок: люди, які не в змозі контролювати свої пориви, у цілому набагато гірше справляються з цим життям. У підлітковому віці вони частіше вилітають зі школи, починають палити та вагітніють. Ставши дорослими, «раби зефіру» влазять у борги і беруть непотрібні кредити замість того, щоб відкладати гроші або інвестувати їх в акції та нерухомість, частіше підхоплюють статеві інфекції, не стежать за станом зубів і набирають зайві кілограми. Навіть розлучаються люди зі слабким самоконтролем набагато частіше, ніж їхні товариші, які є стійкими до емоційних поривів . Ці дані ще дужче підточують і без того нестійкий міф про «другу половинку» і доводять, що секрет тривалого сімейного життя – зовсім не в ідеальному збігу характерів подружжя.
